Історія справи

Постанова ВГСУ від 23.02.2016 року у справі №910/16120/14
Ухвала КГС ВП від 30.01.2018 року у справі №910/16120/14
Постанова ВГСУ від 09.06.2015 року у справі №910/16120/14
Постанова ВГСУ від 01.03.2017 року у справі №910/16120/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 червня 2015 року Справа № 910/16120/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого -Білошкап О.В.,суддів -Катеринчук Л.Й., Погребняка В.Я.,за участю представників сторін:

ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" - Оборського Я.В.,

розпорядника майна ТОВ "Торговий дім "Альтаір" - Кудляка Є.В.,

ТОВ "Торговий дім "Альтаір" - Сидорової І.М.,

ПАТ "Банк Форум" - Лозовського В.М.,

ВАТ "Тернопільське об'єднання "Текстерно" - Булій Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційні скарги Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" та уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк Форум" - Ларченко І.М. на постанову Київського апеляційного господарського суду від 07.04.2015 та ухвалу господарського суду міста Києва від 18.02.2015 у справі № 910/16120/14 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Альтаір",-

в с т а н о в и в:

Ухвалою господарського суду міста Києва від 18.02.2015 (суддя Чеберяк П.П.) у справі про визнання банкрутом ТОВ "Торговий дім "Альтаір" визнано конкурсними кредиторами боржника: першої черги - ТОВ "Лоджистік Сервіс" на суму 1218 грн., четвертої черги - Компанію "Marasco Trading Limited LTD" на суму 105816533,55 грн, ТОВ "Лоджистік Сервіс" на суму 141 199 005,06 грн, ВАТ "Тернопільське об'єднання "Текстерно" на суму 86 368 242,61 грн, Публічне акціонерне товариство "Банк Форум" на суму 29 455 465,05 грн; шостої черги - ПАТ "Банк Форум" на суму 426 783,95 грн, затверджено реєстр вимог кредиторів на загальну суму 363 267 248,22 грн., відмовлено у визнанні кредиторських вимог ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" на суму 157825403,1 грн., вирішено процесуальні питання, пов'язані з подальшим розглядом справи.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 07.04.2015 (колегія суддів: Верховець А.А. - головуючий, Шипко В.В., Остапенко О.М.) апеляційні скарги Публічного акціонерного товариства "Банк Форум" та Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" залишено без задоволення, ухвалу господарського суду міста Києва від 18.02.2015 залишено без змін.

Публічне акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову Київського апеляційного господарського суду від 07.04.2015 та ухвалу господарського суду міста Києва від 18.02.2015 в частині визнання конкурсним кредитором четвертої черги ТОВ "Ложистік Сервіс", затвердження реєстру вимог кредиторів ТОВ "Торговий дім "Альтаір" на загальну суму 363267248,22 грн, відмови у визнанні кредиторських вимог ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" скасувати та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на порушення та неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк Форум" - Ларченко І.М. звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову Київського апеляційного господарського суду від 07.04.2015 та ухвалу господарського суду міста Києва від 18.02.2015 скасувати в частині задоволення вимог Компанії "Marasco Trading Limited LTD", ТОВ "Ложистік Сервіс", ВАТ "ТО "Текстерно" та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції (з урахуванням уточнень, заявлених в судовому засіданні), посилаючись на порушення та неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 02.06.2015 розгляд справи відкладено на 09.06.2015.

Заслухавши доповідь судді Білошкап О.В., вислухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів прийшла до висновку, що касаційні скарги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ "Торговий дім "Альтаір" звернулось до господарського суду міста Києва із заявою про порушення справи про банкрутство за особливостями, передбаченими ст. 94 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Ухвалою господарського суду міста Києва від 11.08.2014 заяву ТОВ "Торговий дім "Альтаір" було прийнято до розгляду, а ухвалою від 05.09.2014- порушено провадження у справі, відкрито процедуру санації ТОВ "Торговий дім "Альтаір", призначено розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Кудляка Є.В., керуючим санацією - Телеш М.В. і т.ін.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 18.02.2015р. визнано конкурсними кредиторами ТОВ "Торговий дім "Альтаір" першої черги - ТОВ "Лоджистік Сервіс" на суму 1218 грн; четвертої черги: Компанію "Marasco Trading Limited LTD" на суму 105816533,55 грн, ТОВ "Лоджистік Сервіс" на суму 141199005,06 грн, Відкрите акціонерне товариство (далі - ВАТ) "Тернопільське об'єднання "Текстерно" на суму 86368242,61 грн, ПАТ "Банк Форум" на суму 29455465,05 грн; шостої черги: ПАТ "Банк Форум" на суму 426783,95 грн., затверджено реєстр вимог кредиторів на загальну суму 363267248,22 грн. та відмовлено у визнанні кредиторських вимог ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" на суму 157825403,1 грн.

Затверджуючи реєстр вимог кредиторів на загальну суму 363267248,22 грн. суд першої інстанції послався на те, що всі заяви кредиторів, які надійшли до суду, розглянуті розпорядником майна боржника та керуючим санацією, перевірені судом та підтверджені необхідними документами.

Відмовляючи у визнанні кредиторських вимог ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" на суму 157825403,1 грн., суд першої інстанції послався на те, що договір поруки №010/08/2400п від 06.10.2004, на якому ґрунтуються кредиторські вимоги заявника, визнано припиненим з 23.11.2004 в силу закону, що встановлено рішенням господарського суду міста Києва від 20.01.2014 у справі №910/22121/13, залишеним в силі постановою Київського апеляційного господарського суду від 16.04.2014 та постановою Вищого господарського суду України від 23.06.2014.

Суд апеляційної інстанції погодився з такими висновками суду першої інстанції, зазначивши про їх обґрунтованість та відповідність вимогам закону.

Однак, колегія суддів Вищого господарського суду України не погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій з огляду на таке.

Відповідно до частини 2 статті 41 ГПК України провадження у справах про банкрутство здійснюється у порядку, передбаченому цим Кодексом, з врахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" кредитор - юридична або фізична особа, а також органи доходів і зборів та інші державні органи, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника.

Грошове зобов'язання - зобов'язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України.

Відповідно до частин 6 та 7 ст. 94 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, зобов'язані подати до господарського суду у місячний строк з дня офіційного оприлюднення оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство і відкриття процедури санації письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують та/або заперечення кредиторів проти проведення процедури санації керівником боржника. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає.

Особи, вимоги яких заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, не є конкурсними кредиторами, а їх вимоги погашаються в шосту чергу в ліквідаційній процедурі.

Керуючий санацією - керівник боржника разом із розпорядником майна зобов'язані відповідно до вимог цього Закону розглянути вимоги кредиторів і скласти реєстр вимог кредиторів, письмово повідомивши про результати розгляду заявників і господарський суд.

Як вбачається з матеріалів справи, оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство та відкриття процедури санації ТОВ "Торговий дім "Альтаір" офіційно оприлюднено 16.09.2014 за №8926.

У встановлений законом місячний строк від дня офіційного оприлюднення оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство до господарського суду міста Києва з вимогами до боржника звернулись: Компанія "Marasco Trading Limited LTD2 (105816533,55 грн), ТОВ "Лоджистік Сервіс" (141200223,06 грн) ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" (157825403,1 грн), ВАТ "Тернопільське об'єднання "Текстерно" (86368242,61 грн), ПАТ "Банк Форум" (29882249 грн), всього на суму 521092651,32 грн.

Розпорядником майна боржника з урахуванням уточнень було включено до реєстру вимог кредиторів ТОВ "Торговий дім "Альтаір" вимоги Компанії "Marasco Trading Limited LTD" на суму 105816533,55 грн; ТОВ "Лоджистік Сервіс" на суму 141200223,06 грн; ВАТ "Тернопільське об'єднання "Текстерно" на суму 86368242,61 грн;., всього на суму 363267248,22 грн., а вимоги ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" в сумі 157825403,1 грн відхилено як безпідставні.

Відповідно до ч.8 ст. 94 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" господарський суд у порядку, передбаченому цим Законом, розглядає реєстр вимог кредиторів, вимоги кредиторів, щодо яких були заперечення боржника і які не були внесені до реєстру вимог кредиторів. За результатами розгляду господарський суд виносить ухвалу, в якій зазначає розмір визнаних судом вимог кредиторів, затверджує реєстр вимог кредиторів і визначає дату проведення зборів кредиторів.

Отже, ухвала за підсумками попереднього засідання є основним документом, де закріплюються грошові вимоги кредиторів.

У реєстрі вимог кредиторів повинні міститися відомості про кожного кредитора, розмір його вимог за грошовими зобов'язаннями чи зобов'язаннями щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів), черговість задоволення кожної вимоги, окремо розмір неустойки (штрафу, пені).

Тому усі вимоги кредиторів незалежного від того, чи були стосовно них рішення юрисдикційних органів, чи визнані вони в претензійному порядку, чи оскаржуються боржником чи ні, підлягають встановленню (визнанню) судом , тобто грошові зобов'язання повинні бути встановлені як за розміром, так і за суттю.

Отже, обов'язок розгляду грошових вимог та надання правового аналізу поданих кредитором письмових доказів, підставам виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру та змісту, а також обов'язок встановлення розміру та моменту виникнення грошових вимог покладений на господарський суд.

Незважаючи на визнання розпорядником майна грошових вимог кредиторів, суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу та якщо дійде висновку, що спірні вимоги кредитора обґрунтовані та підтверджені відповідними документами, такі вимоги визнаються судом, в іншому випадку - у задоволенні таких вимог суд відмовляє повністю або частково, однак, у будь-якому випадку суд повинен зробити обґрунтований висновок щодо поданої заяви.

Кредитори самі повинні довести свої грошові вимоги виключно відповідними документами, а докази, на яких ґрунтуються грошові вимоги кредитора, повинні надавати право кредитору на звернення до боржника з грошовими вимогами в установленому чинним законодавством порядку.

Непідтвердження грошових вимог кредитором належними доказами може бути підставою для відмови у визнанні грошових вимог такого кредитора.

Таким чином, одночасно із заявою про грошові вимоги до боржника конкурсні кредитори зобов'язані подати до господарського суду документи, що їх підтверджують, зокрема, первинні документи, визначені законодавством про бухгалтерський облік (договори (угоди), накладні, рахунки, акти приймання-передачі, акти виконаних робіт тощо), виконавчі документи або рішення суду, яке набрало законної сили.

Доказами грошових вимог є первинні документи в розумінні статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", відповідно до якої первинними документом є документ, що містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" фінансова, податкова, статистична та інші звітності ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно вимог ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Отже, наявні докази підлягають оцінці у їх сукупності, і жодний доказ не має для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Крім того, згідно ст. 36 ГПК України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

Оригінали документів подаються, коли обставини справи відповідно до законодавства мають бути засвідчені тільки такими документами, а також в інших випадках на вимогу господарського суду.

Так, розглянувши заявлені Компанією "Marasco Trading Limited LTD" кредиторські вимоги на суму 105816533,55 грн, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку про їх обґрунтованість, пославшись на зобов'язання боржника за договором позики №06/12-А від 07.12.2004, які підтверджені копіями банківських виписок від 31.12.2004, 30.04.2005, 31.10.2005, 30.11.2005, 28.02.2007, 31.05.2007 про рух коштів.

Однак, приймаючи рішення про визнання та включення до реєстру вимог Компанії "Marasco Trading Limited LTD" в розмірі 105816533,55 грн, суди попередніх інстанцій не перевірили з чого саме складається вказана заборгованість боржника перед кредитором, не проаналізували характер та зміст заявлених вимог та не надали правового аналізу поданим кредитором доказам, обмежившись посиланням лише на те, вимоги Компанії визнані розпорядником майна та керуючим санацією у повному обсязі та включені до реєстру вимог кредиторів товариства на суму 105816533,55 грн до IV черги.

Тобто, судами попередніх інстанцій не було здійснено правового аналізу заявлених кредиторських вимог та не зазначено якими доказами ця заборгованість підтверджується, також не з'ясовано коли саме виникла заборгованість боржника перед кредитором, який її характер та природа виникнення.

Розглянувши кредиторські вимоги ТОВ "Лоджистік Сервіс" на суму 141200223,06 грн, суди попередніх інстанцій вказали на їх обґрунтованість зобов'язаннями за договорами поставки бавовняного волокна №02/04/12ХВ від 02.04.2012, №07/05/12ХВ від 07.05.2012, №02/07/12ХВ від 02.07.2012, №01/08/12ХВ від 01.08.2012, №03/09/12ХВ від 03.09.2012, №01/10/12ХВ від 01.10.2012, №01/11/12ХВ від 01.11.2012, №03/12/12 ХВ від 03.12.2012, №09/01/13ХВ від 09.01.2013, №01/02/13ХВ від 01.02.2013, №01/03/13 від 01.03.2013, №01/04/13ХВ від 01.04.2013, №13/05/13ХВ від 13.05.2013, №03/06/13ХВ від 03.06.2013, №01/07/13ХВ від 01.07.2013, №01/08/13ХВ від 01.08.2013, №01/10/13ХВ від 01.10.2013, №01/11/13ХВ від 01.11.2013, №02/12/13ХВ від 02.12.2013, №03/03/14ХВ від 03.03.2014, №01/04/14ХВ від 01.04.2014, №05/05/14ХВ від 05.05.2014, договорами переведення боргу від 31.12.2012, 29.06.2012, 30.03.2012, 31.12.2009, договором оренди автомобіля №2 від 17.05.2013, договором оренди №01/10/02-600Л від 01.10.2002.

Однак, приймаючи рішення про включення до реєстру вимоги ТОВ "Лоджистік Сервіс" на суму 1218 грн - I черги та на суму 141199005,06 грн - IV черги задоволення, суди попередніх інстанцій не встановили, коли виникла заявлена заборгованість, з чого вона складається та відповідно до яких договорів, якими доказами підтверджуються заявлені ТОВ "Лоджистік Сервіс" вимоги та які первинні документи надані кредитором на підтвердження його вимог.

Також, суди попередніх інстанцій не надали належну правову оцінку договорам поставки, оренди та договорам переведення боргу, обмежившись тільки переліком договорів, не з'ясували природу виникнення заборгованості.

Суди не дослідили на підставі яких укладених первинних документів, на які йдеться посилання в договорах переведення боргу, новий боржник - ТОВ "Лоджистік Сервіс" прийняв на себе грошове зобов'язання первісного боржника - ТОВ "Торговий дім "Альтаір" перед кредитором ВАТ "Тернопільське об'єднання "Текстерно", а зі змісту оскаржуваних рішень не вбачається, що в судових засіданнях були оглянуті оригінали первісних договорів.

Крім цього, зазначивши про наявність боргу щодо 3% річних в сумі 3561087,15 грн та інфляційних втрат в сумі 14235521,95 грн, суди попередніх інстанцій не вказали за який період здійснені ці нарахування та не навели розрахунок визначеної суми заборгованості.

Розглянувши заяву ВАТ "Тернопільське об'єднання "Текстерно" з кредиторськими вимогами на суму 86368242,61 грн, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, послався на їх обґрунтованість відповідно до зобов'язань за договорами купівлі-продажу тканини №02/12/13-01Т від 02.12.2013, №01/11/13-01Т від 01.11.2013, №01/10/13-01Т від 01.10.2013, №02/09/13-01Т від 02.09.2013., №01/08/13-01Т від 01.08.2013, №30/08/13-01Т від 30.08.2013, №01/07/13-01Т від 01.07.2013, №03/09/13-01Т від 03.06.2013, №13/05/13-01Т від 13.05.2013, №01/11/12-01Т від 01.11.2012, №03/12/12-01Т від 03.12.2012, №03/01/13-01Т від 03.01.2013, №01/02/13-01Т від 01.02.2013, №01/03/13-01Т від 01.03.2013, №01/04/13-01Т від 01.04.2013, №03/01/14-01Т від 03.01.2014, №03/02/14-01Т від 03.02.2014, №03/03/14-01Т від 03.03.2014, №01/04/14-01Т від 01.04.2014, №05/05/14-01Т від 05.05.2014, №02/06/14-01Т від 02.06.2014, №31/10/13-01Т від 31.10.2013, №31/01/13-01Т від 31.01.2013, договорами комісії №03/04/14-3 від 30.04.2014, оренди складського приміщення №30/04/14-3 від 30.04.2014 , що вони складають основний борг в розмірі 75249957,62 грн, інфляційні нарахування в розмірі 8687315,99 грн, 3% річних в розмірі 2430969 грн.

Також суд першої інстанції вказав на те, вимоги ВАТ "Тернопільське об'єднання "Текстерно" визнані розпорядником майна та керуючим санацією у повному обсязі та включені до реєстру вимог кредиторів ТОВ "Торговий дім "Альтаір" на суму 86368242,61 грн до IV черги.

Однак, судами попередніх інстанцій не було здійснено правового аналізу заявлених кредиторських вимог та не зазначено якими доказами ця заборгованість підтверджується, не надано належної правової оцінки вказаним договорам, також не з'ясовано природу виникнення заборгованості, не вказано коли саме виникла заборгованість боржника перед кредитором.

Крім цього, судами попередніх інстанцій не зазначено з якого моменту були нараховані боржнику 3% річні та інфляційні витрати та не наведено розрахунок визначеної суми заборгованості.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, звертаючись з заявою про кредиторські вимоги до боржника на суму 157825403,1 грн, ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" обґрунтував свої вимоги зобов'язаннями за генеральною кредитною угодою №010/08/2400 від 05.10.2004, кредитними договорами №010/08/2885 від 11.10.2005, №010/08/2886 від 11.10.2005, №010/08/2887 від 11.10.2005, №010/08/2957 від 23.11.2005, №010/08/3044 від 27.01.2006, №010/08/3064 від 16.02.2006, №010/08/3065 від 20.02.2006, №010/08/3121 від 10.04.2006 та договором поруки №010/08/2400п від 06.10.2004.

Як вбачається з матеріалів справи, 05.10.2004 між ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" та ТОВ "Лоджистік Сервіс" було укладено Генеральну кредитну угоду №010/08/2400 від 05.10.2004 із змінами та доповненнями, в рамках якої було укладено наступні кредитні договори: №010/08/2885 від 11.10.2005, №010/08/2886 від 11.10.2005, №010/08/2887 від 11.10.2005, №010/08/2957 від 23.11.2005, №010/08/3044 від 27.01.2006, №010/08/3064 від 16.02.2006, №010/08/3065 від 20.02.2006, №010/08/3121 від 10.04.2006.

В якості забезпечення виконання зобов'язань за Генеральною кредитною угодою №010/08/2400 від 05.10.2004р. між ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" та ТОВ "Торговий дім Альтаір" (поручитель) було укладено договір поруки №010/08/2400п 06.10.2004р. зі змінами та доповненнями.

Відповідно п. 1.2 договору поруки, поручитель на добровільних засадах взяв на себе зобов'язання перед банком відповідати по зобов'язанням ТОВ "Лоджистік Сервіс", які виникають з умов Генеральної кредитної угоди, в повному обсязі цих зобов'язань.

Відмовляючи ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" у визнанні його кредиторських вимог, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, врахував те, що рішенням господарського суду міста Києва від 20.01.2014 у справі №910/22121/13, залишеним в силі постановою Київського апеляційного господарського суду від 16.04.2014 та постановою Вищого господарського суду України від 23.06.2014, встановлено факт того, що договір поруки №010/08/2400п від 06.10.2004 визнано припиненим з 23.11.2004.

Відповідно до ч. 3 ст. 84 ГПК України у мотивувальній частині рішення вказуються, зокрема, обставини справи, встановлені господарським судом, докази, на підставі яких прийнято рішення; доводи, за якими господарський суд відхилив клопотання і докази сторін.

Згідно ч.2 ст.105 ГПК України у постанові мають бути зазначені: обставини справи, встановлені апеляційною інстанцією, доводи, за якими апеляційна інстанція відхиляє ті чи інші докази, мотиви застосування законів та інших нормативно-правових актів.

Однак, суд першої інстанції не дослідив та не надав відповідного правового обґрунтування доказам, які були надані банком на підтвердження своїх вимог, а суд апеляційної інстанції на вказані порушення судом першої інстанції норм процесуального права уваги не звернув та не виправив недоліки та неповноту розгляду справи в суді першої інстанції, а також, в порушення ст.ст. 43, 101 ГПК України, не надав у повному обсязі оцінки доводам, які були викладені в апеляційній скарзі.

Таким чином, суди попередніх інстанцій припустились порушень норм процесуального права, що мають значення для правильного вирішення питання щодо правомірності визнання заявлених кредиторських вимог Компанії "Marasco Trading Limited LTD", ТОВ "Лоджистік Сервіс", ВАТ "Тернопільське об'єднання "Текстерно" та ПАТ "Райффайзен Банк Аваль".

Згідно ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Відповідно до діючого законодавства обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, господарські суди повинні у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом.

Викладення у рішенні лише доводів та доказів сторони, на користь якої приймається рішення, є порушенням вимог статті 42 ГПК України щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Таким чином, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що висновок судів попередніх інстанцій про обґрунтованість та правомірність кредиторських вимог Компанії "Marasco Trading Limited LTD", ТОВ "Лоджистік Сервіс", ВАТ "Тернопільське об'єднання "Текстерно" та ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" до боржника є передчасним та таким, що зроблений без надання належного правового аналізу поданим доказам та підставам виникнення кредиторських вимог, тому оскаржувані рішення прийняті при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи і на які посилаються учасники провадження у справі.

Відповідно до ст. 1117 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно ч.1 ст.1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції і передати справу на новий розгляд, якщо суд припустився порушень норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно до ч.1 ст.11110 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

З урахуванням вищевикладеного та виходячи із меж перегляду справи касаційною інстанцією, встановлених ст. 111-7 ГПК України, відповідно до яких правова оцінка обставин та достовірності доказів є виключно прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що постанова Київського апеляційного господарського суду від 07.04.2015 та ухвала господарського суду міста Києва від 18.02.2015 у справі № 910/16120/14 в частині розгляду кредиторських вимог Компанії "Marasco Trading Limited LTD", ТОВ "Лоджистік Сервіс", ВАТ "Тернопільське об'єднання "Текстерно" та ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" прийняті з порушенням норм ст.43 ГПК України та законодавства про банкрутство, тому підлягають скасуванню, а справа в цій частині - передачі на новий розгляд до господарського суду міста Києва .

При новому розгляді кредиторських вимог ТОВ "Торговий дім "Альтаір" суду першої інстанції належить дослідити та надати правовий аналіз поданим кредиторами на підтвердження заявлених вимог письмовим доказам та підставам виникнення їх грошових вимог до боржника, і в залежності від встановленого та вимог закону постановити законне та обґрунтоване рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В :

Касаційні скарги Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" та уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк Форум" - Ларченко І.М. задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 07.04.2015 та ухвалу господарського суду міста Києва від 18.02.2015 у справі № 910/16120/14 в частині розгляду кредиторських вимог Компанії "Marasco Trading Limited LTD", ТОВ "Лоджистік Сервіс", ВАТ "Тернопільське об'єднання "Текстерно" та ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" скасувати.

Справу № 910/16120/14 в цій частині передати на новий розгляд до господарського суду міста Києва.

Головуючий: Білошкап О.В. Судді:Катеринчук Л.Й. Погребняк В.Я.